Корпоративні інвестиційні фонди: ноу-хау як актив
Корпоративні інвестиційні фонди є одним із важливих інструментів фінансового ринку, які забезпечують можливість спільного інвестування коштів різних інвесторів в різноманітні активи з метою отримання прибутку. Однак, діапазон активів, які можуть включатися до складу корпоративного інвестиційного фонду, не обмежується лише фінансовими інструментами чи нерухомістю. Одне з питань, яке виникає в контексті управління такими фондами, полягає у тому, чи може ноу-хау вважатися активом корпоративного інвестиційного фонду. З метою надання відповіді на дане питання, пропонуємо почати із законодавчо визначеного поняття корпоративного інвестиційного фонду.
Корпоративний інвестиційний фонд (КІФ) – це один з видів інститутів спільного інвестування (ІСІ) – установ, які можуть акумулювати кошти інвесторів та вкладати їх у різні активи, внаслідок чого фонд отримує дохід, який розподіляється серед його учасників.
Пунктом першим ч.1. ст. 1 Закону України «Про інститути спільного інвестування», визначено, що активи інституту спільного інвестування – сформована за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, об’єктів незавершеного будівництва, майбутніх об’єктів нерухомості та спеціальних майнових прав на них, корпоративних прав, майнових прав і вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Згідно з п.13 ч.1 ст. 1 Закону України «Про інститути спільного інвестування», кошти спільного інвестування – кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та у випадках, передбачених цим Законом, інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо). Кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, вважаються коштами спільного інвестування після внесення такого фонду до Реєстру.
Закон України «Про інститути спільного інвестування» не надає прямого визначення того, що може бути включено до складу активів КІФ. Проте, враховуючи, що КІФ може інвестувати у різні активи з метою отримання прибутку, ноу-хау, як інтелектуальний ресурс, може бути розглянуте як потенційний актив.
Відповідно до підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України: «роялті – будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). Не вважаються роялті платежі за отримання об’єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об’єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об’єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України».
Слід зазначити, що відповідно до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку нематеріальних активів, нематеріальними активами вважаються немонетарні активи, які не мають матеріальної форми та можуть бути ідентифіковані (незалежно від строку їх корисного використання (експлуатації)).
Немонетарними активами вважаються усі активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей.
Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об’єкта за такими групами:
Права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);
Права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);
Права на комерційні позначення (права на торговельні марки, комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;
Права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;
Авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних) виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті. До літературних, письмових творів наукового, технічного або іншого характеру належать також результати науково-дослідних, пошукових, дослідно-конструкторських, дослідно-технологічних робіт у формі звіту, документації, комплекти конструкторської і технологічної документації (первинні зразки) тощо;
Інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, право на використання економічних та інших привілеїв, право на використання вигод від скорочення викидів парникових газів тощо).
Відповідно до Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» у ст. 1 визначено ноу-хау як інформацію, що отримана завдяки досвіду та випробуванням, яка:
- Не є загальновідомою чи легкодоступною
- На день укладення договору про трансфер технологій;
- Є істотною, тобто важливою та корисною для виробництва продукції та надання послуг;
- Є визначеною, тобто описаною достатньо вичерпано, щоб можна було перевірити її відповідність критеріям не загальновідомості та істотності.
Отже, можна зробити висновок, що «ноу-хау» – це термін, який означає практичне знання того, як щось зробити чи чогось досягти. Ноу-хау пов’язано з поняттям знання, яке важко або неможливо передати іншій особі. Виокремлено такі характерні риси ноу-хау:
- Секретність інформації, що його становить;
- Забезпечення секретності законним володільцем права на ноу-хау й додержання режиму секретності третіми особами (наприклад, особами, яким дана інформація стала відома через службове положення або виконувані професійні службові функції, контрагентами за договором тощо);
- Істотність (цінність) інформації, що його становить;
- Ідентифікованість, тобто фіксованість у такий спосіб, який дає змогу перевірити додержання критеріїв секретності й істотності;
- Практична застосовність.
Під ноу-хау у складі інтелектуальної власності розуміють, що це знання та досвід наукового, технічного, виробничого та іншого характеру, які практично застосовуються в діяльності підприємства. Завдяки використанню ноу-хау підприємства чи організації часто забезпечують конкурентні переваги і комерційну вигоду. Передача об’єкта здійснюється на основі укладання ліцензійних договорів. Ноу-хау часто порівнюють з торговими марками, патентами і авторським правом.
Також під ноу-хау розуміють секретні незапатентовані технологічні знання і процеси, практичний досвід, включаючи методи, необхідні для виробництва певного виробу, наукових досліджень і розробок; склади і рецепти матеріалів, речовин, сплавів тощо; методи і способи лікування; методи і способи видобутку корисних копалин; специфікації, формули і рецептуру; документацію, схеми організації виробництва, досвід в галузях дизайну, маркетингу, керування, економіки і фінансів та інших сферах.
Існує низка методів, що дають змогу досить надійно забезпечити юридичний захист таких об’єктів. Це патентування і ліцензування. Патент – це документ що посвідчує право, що надається винахіднику, на позбавлення можливості всіх інших суб’єктів виготовляти, використовувати і (або) продавати запатентований процес або виріб протягом обмеженого часу. На ноу-хау може видаватися патент. Він видається за наслідками кваліфікаційної експертизи заявки на винахід. Ліцензійна торгівля – форма торгівлі технологією, що включає операції з ноу-хау, патентами і ліцензіями на винаходи. Предметом ліцензійної торгівлі є ліцензії на використання технологічного досвіду, винаходів, промислових секретів, товарних знаків тощо.
Права на ноу-хау виділені в особливу групу нематеріальних активів. Для того, щоб можна було обліковувати ноу-хау як об’єкти нематеріальних активів, необхідна наявність таких документів:
– документи, що підтверджують факт створення цих активів, наприклад, кошториси витрат;
– накази про віднесення конкретних об’єктів до ноу-хау;
– акти приймання-передачі для обліку введення об’єктів в експлуатацію;
– положення (інструкції) про службові і
комерційні таємниці;
– протоколи визначення строків корисного використання об’єктів ноу-хау.
Згідно з п. 7 Національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Мінфіну 242 від 18.10.99, ноу-хау, що визнається в результаті розробки, відображують у балансі за умов, якщо підприємство має:
– намір, технічну можливість та ресурси
для доведення нематеріального активу до стану, в якому він придатний для реалізації або використання;
– можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації та використання нематеріального активу;
– інформацію для достовірного визначення витрат, пов’язаних із розробкою нематеріального активу.
Якщо ноу-хау не відповідає зазначеним вище критеріям, витрати, пов’язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому.
Отже, на підставі вищевикладеного, можна зробити висновок, що нематеріальними активами вважаються немонетарні активи, які можуть бути ідентифіковані та мають потенціал для генерації майбутніх економічних вигод. Ноу-хау може бути визначене нематеріальним активом корпоративного інвестиційного фонду, якщо воно може бути ідентифіковане, має потенціал для генерації прибутку та відповідає вимогам до немайнових активів згідно законодавства України. Його інтеграція до портфеля активів може сприяти диверсифікації та збільшенню його конкурентоспроможності на ринку.
Автор Альона Хашко.